+ + + Что мир спирально развивался – Правы учёные умы, Но мир учёный ошибался, Что мир спирально поднимался, А мир морально опускался И мир от центра удалялся Где ось – Христос – путь ввысь. Увы… + + + Як важко стало вірно жити В тисках розпусти і брехні, На божевілля це дивитись Немов я у страшному сні. Цей світ плює на всі закони, Які отримав від Творця, Шанує різні забобони – Нема язичництву кінця. Багато хто вже Бога-Сина Для зиску тягне в холуї, На день святого Валентина Навів психоз і хеловін. Європа слухає мамону, А не Святішого Отця,– На прапор пне його корону Взамін Марійного вінця, А содомії у законах Плете вже шлюбного вінця. Таке не снилося Содому Що так розбещиться весь світ, Відкине Бога і свідомо Прийме „New Age”– духовний СНІД. Світ сороміцьким став відверто, До церкви люди мало йдуть, То світ стає духовно мертвим, А мертві сорому не ймуть. День смерті краще ніж родини Сказав мудрець Екклезіаст, Тепер це як десерт людині, Що має совість не баласт. Візьми таких на небо, Боже, Заради мук за нас Христа, Або нехай Він допоможе Терпляче нести тут хреста. 14.02.2002р. + + + О, Земля! Избежишь ли судьбы ты Содома – От грехов твоих вопли пробили озон И лишь милость Христа, что как небо бездонна, Не дает, чтобы с неба пролился огонь. Наркомания, распри и мерзости блуда Превратили тебя ныне в гиперсодом И спасения ждать можешь разве как чуда Если срочно порвёшь с этим гипергрехом. Но не можешь унять ты безумства убогих И теперь вот террор – „по страшилкам и честь”– Вместо бомб – полон душ и огня супербоинг И потерь впереди нам, похоже, не счесть. Ведь послала ответ в духе их же традиций, Что им дал кровожадный закон – зуб за зуб Так не будет конца реваншистских амбиций И лишь Бог усмирит этот варварский зуд. За две тысячи лет не постигла науку, Что Спаситель учил как на зло отвечать И скорее для мести заносишь ты руку Чем решаешь обиды всем сердцем прощать. Не дозрела ещё до такого смиренья, Чтобы Богу оставить суды совершать И Ему дать решать, совершив акт прощенья, На чью голову угли горящие слать. Сотряслись уже горы, где прятался изверг И опять по невинным мы слёзы утрём, Если будем и дальше свирепствовать в схизмах Не видать нам спасенья – мы все так умрём. Сколько можно страдать иудейским синдромом – Ради Бога людей, как Христа, убивать? Пусть сердца все забьются с Христовым синхронно – Ибо истинный мир только Он может дать! 9.04.2002 г. Реквієм живим. Покайтеся, шановні галичани, Бо винні ви самі у цій біді,– Що вчора ревні Богові прочани Сьогодні збочили з Його путі. Так файно вчора Папу зустрічали, Що навіть на очах помолодів, А нині вже лукавого втішали На Скнилові видовищем чортів. Хіба не знали, що наш Бог – ревнитель І за відступництво Він боляче кара, Мерщій покайтесь, бо сказав Спаситель,– Без цього всі безглуздо повмира. Ходіть до церкви – там вогонь не пада Лиш Ангел ніжно сяде на плече Якщо у серце щира скруха впаде, За гріх вам совість дуже упече. Сусідові поляку передайте Щоб теж у серце щиро заглянув, Чи не продав ще батька – запитайте – Чому так Бог Мазури шмагонув? Чи може вам разом поміркувати І пошукати разом в головах – Чому Він став вам біди насувати, Чи не за сварку на старих гробах? Спитайте ще у батьки білорусів Чи він науку Божу зрозумів,– Що кару мав у дітях за спокусу, Коли на Трійцю святом пива звів. Такий ось вам трикутник без Бермудів, Де знову щось на голови впаде? Скоріш за все це на купайла буде Коли на Світязі язичництво гуде. 1.08.2002р. Внутрішній моно- діа- тріалог. Ми двічі на граблі не наступаєм – Ми топчемось на них як когути, А за синці на Бога нарікаєм – Мовляв,– Він знову зло нам допустив. А обіцяв гладенькі нам дороги, Що не спіткнемось і на камінці, А ми збиваємо до крові ноги... О, чорт, граблі ці знову. Знов синці. Давно ще обіцяв молочні ріки, Що потечуть в медових берегах, А ми, ковтаючи щомиті ліки, Живемо як у чорта на рогах. І обіцяв води живої ріки, Що понесуть до вічного життя, А ми вже почорніли від горілки Забрав би чорт це „світле майбуття”. Навіщо нам ці шабаші повальні, Життя як в голлівудських кінах вщент – Як не різня чи оргії брутальні Тоді за кожним словом скаче – ш-шет. Стривай, чому ця погань досі скаче В думках, на язиці, у справах – скрізь? Ти ж обіцяв...та згинь! – Він щось нам каже Ти що там кажеш про „якщо” якісь? Якщо дотримаємось заповітів? Якщо служити будемо Тобі? Якщо?..Якщо?..Якщо?..Та дайте ж ліків! Обіцяне даси лише тоді? Чи не багато Ти умов нам ставиш У тисячі Своїх отих „якщо”?– Їх навіть добре не запам’ятаєш Не те щоб виконати з них хоч щось. Їх всі нам можна звести до одного І Він відпустить все нам залюбки,– Якщо робити все нормально з Богом, А не чинити з бісом навпаки. 7.08.2002р. + + + Кругом разврат, афёры, пьянки, Экраны мерзостью рябят И сквернословят без оглядки От седовласых до ребят. Постыдный срам стал громкой славой, А чрево – бог – ему вся честь, Кто больше даст, тот будет правый И стала власть подстилкой кланов Под колпаком масонских планов… Бесчестий уж не перечесть. Лишь делать деньги все проворны И сребролюбием грешат И стали дети непокорны… Конец – в погибель все спешат. Прости им, Боже милосердный,– Не ведают ведь что творят, Исправь наш мир жестокосердный Чтоб стал смиреннее и свят. 14.10.2002г. + + + Я вижу крест духовными глазами Из четырёх цветных шипов-лучей,– Грехи бьют в сердце Господа шипами, Но сердце шлёт в ответ нам свет лучей, Богатых благодатными дарами. На север луч окрашен белым цветом По цвету белой расы, снежных туч, На люд под вечным, знойным, южным летом То сердце шлёт густой багряный луч. И на восток, где люди жёлтой расы, Струится тёплый золотистый свет, На запад, что индейцами прекрасен, Окрашен луч в нарядный красный цвет. Весь мир охвачен этими лучами,– То льётся нам с Голгофы благодать; Узрим тот крест на небе мы очами Когда Господь придёт на Суд нас звать.