Перейти к основному содержанию
ІЗ РУК ТВОЇХ...
Із рук твоїх отруту випить ладен, Щоб вгамувати цей душевний біль. Лиш не кажи, що настрою підвладен, І що лукаво сиплю в рану сіль. І сіль потрібна. Як без неї жити, Коли все прісне, сіре і безлике? Ти посміхнись, -- це горе невелике, -- І знов навчись в собі себе любити.
Любопытно, но понятно на половину.
Мне и самому не совсем понятно, но так написалось. Спасибо за отклик! С уважением, Владислав.
Не печалься о судьбе, Возлюби себя в себе И возлюбишь крепко прочих, Уловилось, между прочим. :-)
Спасибо, хорошо, но спорно.
Спасибо за понимание! С уважением, Владислав.
Спасибо! Вы правильно уловили идею.
Спасибо за отклик! С уважением, Владислав.
Щиро вдячний за відгук і розуміння! З повагою і найкращими побажаннями, Владислав.
І чого це хлопці не зрозуміли? Все ж ясно, як день!
Дякую за відгук і розуміння!