"Как хорошо, что некого винить, Как хорошо, что ты никем не связан, Как хорошо, что до смерти любить Тебя никто на свете не обязан." Так само сам у натовпі пливу, Ніхто мене не чує і не бачить. Ще не сміюся, та уже й не плачу. Іще живу, та наче й не живу. Давно проплив свої “півсотні три”. Багато? Мало? Тільки знає небо. Та грізний голос промовля згори, Що свою ниву доорати треба. Ця оранка, засів, усходи, цвіт, Онде на обрії з’являються обжинки, А дні народження (як за півсотню літ) Щось дуже вже нагадують поминки… Немає тому краю і кінця, Тихіша пісня, запалу не стало. Багато ласих слави і вінця, А хрест свій нести, то охочих мало. Немає діла, де багато слів. Не треба й крику, бо захрипне голос. Я ж може хоч дітей своїх зігрів, А може й ні, лиш витрусився колос. Так само сам у натовпі один. Як упаду -- ніщо не допоможе. А жити ж скільки років? Чи годин? Для чого? Як? -- Все ні на що не схоже. Так само сам у натовпі іду. Не бачу світла, голосу не чую. Хоч би сказали: «Хепі бьоздей тУю!»* Або спитали: «Хау ду ю ду?».** "Как хорошо, что некого винить, Как хорошо, что ты никем не связан, Как хорошо, что до смерти любить, Тебя никто на свете не обязан."*** 03.07.99 р. * С Днём рождения! (Happy Birthday to you!) англ. ** Как дела? (How do you do?) англ. *** Русский текст И. Бродского.