Камо грядеши
Д. Кремiню
За що, Господь, в мого народа
Не достастає твоїх очей,
I маргiнальна та свобода
Затьмила розум у людей?
Вона, як ракова пухлина
Все перевершує, авжеж…
Камо грядеши Україна,
Куди ж ти, серденько, iдеш?
Що всi твои шаленi дiти
Уже й не знають кожен час,
Як тебе краще подiлити
I пiдломити, i пропити,
Та й перепрОдати нараз.
За що, Господь, ми стiльки рокiв
Руйнуємо себе самiх,
I нищимо твоїх Пророкiв,
Ще й матюками криєм їх?
На всiх екранах демократи
I депутати- трударi,
Що вже й не думають ховати
Свои законнi хабарi.
I бiль в душi мого народу
Така, що вже бракує слiв.
Про незалежнiсть i свободу,
А ще й безвiр’я насолоду
I тихi сльози старикiв...
I я дурна твоя дитина
Не можу зрозумiти теж-
Камо грядеши Україна,
Куди ж ти, матiнко, iдеш?
***
Нежуковский
ср, 31/03/2010 - 19:34