Ти моя Украно - колиска Козацького роду!!!
Ти чия Україно? І хто в Тебе добре панує?
Недоторкані хто ??? Хлібороби... хто вони є?
Бог сказав, що святих вже давно не існує.
- Головою був хліб, Головою навіки він є...
Чи мола Україно , скільки можеш ганьбу цю терпіти?
Скільки можеш перед нею на колінах стоять?
Подивись, вже від Тебе розбіглися діти,
І нема кому в полі, тепер біле жито дожать…
Піднімись Україно, вже сонце на небі заходить,
Чорна темрява вкриє Твою ніжну, дівочу красу,
Ти ж не гайся, бо час Твій так швидко проходить
Я тебе Україно, і тоді на руках понесу…
Ти боролась за правду, життя віддавала за волю,
І пропитані кров’ю твої вікові прапори,
Не кажу, щоб тепер Ти взялася за зброю,
Ти ганьбу цю і сльози, навіки з обличчя зітри…
Україно моя, я за Тебе в вогонь піду в воду,
Де ж твої на кінець верхові козаки???
Ти моя Україно – колиска Козацького роду…
Твоя доля- вічна воля й козак навіки
Хай росте Україна!!! Міцніє в Ній правда і воля,
В синім небі повільно лелеки летять!
І розквітне Її, давно занехаяна доля!
Бо Її немовлята, в солодких снах хочуть спать...
Доброго дня! Вірш гарний, але є у ньому багато чого, що потребує доробки. Це і збої по ритму (я нарахувала у 5-х строках), і мовні помилки - «от тебе розбіглися діти», «сладких снах».
А ще, якщо у катрені Ви використали «стоять», то вже беріть римою до них «дожать».
Ну що, будемо працювати над недоліками?
З повагою,
Lada
вт, 12/01/2010 - 11:42
Спасибо что помогаете!!!Конечно будем работать над ошибками!!! с ув. Николя
Николя
чт, 14/01/2010 - 20:00