Вони не забули...
Чому ти не можеш про мене забути?
Та інших людей відмовляєшся чути,
Не бачиш, а просто пливеш течією...
І думаєш: "Як я сумую за нею!"
Чому ти не можеш про мене забути?
Чому я не можу забути про тебе?
Тому що моя ти єдина потреба.
Не можу без тебе я дихати вільно,
Напевно, всі скажуть, що я божевільна...
Чому я не можу забути про тебе?
Напевно, всі ці слова - це нічого.
Попереду все найскладніше - дорога,
Якою їм разом судилося йти,
І тільки удвох досягнуть до мети,
Я думаю, істини й ви досягнули:
А відповідь проста - вони не забули!
Цікаво, є суть у вірші. Рядки однакові за кількістю складів, тому читається легко, і це є плюс.
Ternox
чт, 14/01/2010 - 13:41
Спасибо!
Лилия Тураева
пн, 18/01/2010 - 00:59
Дуже гарно ! Мені сподобалася також техніка віршування та побудова вірша
З пошаною до автора
Григорій Подольський
Григорий Подольский
пн, 18/01/2010 - 00:54
Спасибо большое за комментарии и за высокиу оценки!
Лилия Тураева
пн, 18/01/2010 - 01:00
Мне очень понравилось.. во первых красиво во вторых правдиво а в третих на моем родном языке..Просто шикарный стих.Спасибо
Mick_NONEIM
чт, 07/10/2010 - 16:26
Спасибо!
Лилия Тураева
чт, 07/10/2010 - 16:34
Хоцi i не на маей роднай мове, а на украiнскай, але я усе зразумела, гучыць прыгожа.Спадабалася!
Marinero
чт, 07/10/2010 - 17:04
Витюк
сб, 23/04/2011 - 13:20