Все справдилося. Все. Потрібно ще Згадать, як вірші, що збулись, писались. Часу не вернеш: світ розбито вщент - Його уламків для життя замало. Як уві сні: горить небес блакить, Востаннє виграва несамовито... Кого чекати нам і йти за ким? Куди дивитись і чого хотіти? Все гине і летить в Тартарари... Таких тортур собі колись бажали? Моя любов, як і життя, горить - Лиш музика лишається. Замало. Замало...Світ. Поезія. Коли Вернеться мрія, для якої жили? Чого ж тобі, мій друже, так болить? За що тобі пообтинали крила? Концерт для скрипки соло. Слів нема. Ходім, мерщій! Сьогодні, мій Maestro, Підем собі за обрій, де Сама Зрадлива Вічність - соло із оркестром.