Брати і сестри, сиві і малі, Серед гараздів і турбот життєвих, Почуйте голос нашої землі, Дніпровський схил у вікових деревах, Лани повиті співом кобзаревим, Не добираюче ніяких слів Високе небо, що сягає долу, Брати і сестри, вслухайтесь довкола, Почуйте голос нашої землі. Брати і сестри, земляки мої, Хай ваше серце пам’ять не загубить. Земля не просить вас любить її, Ярмом не тягне нікого до шлюбу, Вона вам каже, що сама вас любить, Бо як їй не любить дітей своїх. І навіть, як її полишать діти, Вона не перестане їх любити, В які б їх не закинуло краї. Знов повесні лелека на крилі, Бо тут його тримають не кайдани, Брати і сестри, кожен, хто волів, Довів уже свою любов і шану, Слов’яни і далеко не слов’яни, Хіба їй це важливо, взагалі? Де б доля не носила, та коріння Так і лишиться тут, на Україні. Почуйте голос нашої землі.