В душі у неї біль суцільний. Стискає серденько повільно Важка образа, подив, сором. Бо в неї вже нема надії, Бо мрія навіть не жевріє, Бо він пішов від неї вчора. Кричить за вікнами ворона Безглуздо, гучно, монотонно, Немов кохання поминає, Немов нагадує, на зло їй, Немов у скроню б’є крилом їй, Мов не одна, а ціла зграя. Думки благають відпочинку, Спалити в біса б ту сторінку, Бо забуття - то божа милість, Але буравить ліву скроню Крик божевільної ворони, Нагадує, що не наснилось. Приспів: Дівоче серце вже не вірить, Що є вона – ота любов. А біль щемить, не знає міри, А все довкола стало сіре, Бо він пішов... Бо він пішов...