-- Вiдмовлено у довгому життi! Залишу кiлька вiршiв в iнтернетi. Вони вам доведуть, що у буттi Я прагнув до любовi... Є прикмети: Життя мене вже скоро прожене Iз квiтнучих садiв у темну даль. I я бажаю, щоби смерть мене У час застала той, коли печаль Невимовнi поета почуття Востаннє викладатиме iз слiв... Нехай покине вже тодi життя, Коли я буду посеред трудiв... Хтось прочитає, дехто знов i знов Перечитає.. Вiршi мої, вiршi! В вас бiль моя, надiя i любов I ви чужiх не кращi i не гiршi. Ви – дзеркало надiй моїх i слiз, Дорога у майбутнє для душi, Перлинна мова, що я нею нiс Щось вiд iдеї Бога... Не спiши Читаче, пробiгаючи рядки, Що вже не зможу їх редагувать. Нема в них порожнечi. Навпаки Зумiє щось важливе вiдшукать В них серце у спiвтворчостi живiй З душею, шо у Всесвiтi, здаля Знов порадiє щиростi твоїй... Без мене далi попливе Земля...