В кожнiм серцi i лiто i осiнь Завше рiзнi… Нiким i нiде Таємниця кохання ще й досi Не вiдкрита... Кохання веде У незнанi cвiти, у неспокiй, Де панують живi почуття. I людина ти доти лиш, доки Ти кохаєш – i квiтне життя. У кохання -- суворi закони, У кохання – яскрава весна. Заборони, бридкi забобони Для кохання – нiщо... I хтозна, Чим насправдi кохання богате, Як народжується в забуттi Дивовижне i радiсне свято? Будь закохана, душе, цвiти! I не здатнi нi влада нi мати Свято радостi те погубить. Має право душа покохати, Має право людина любить...