Поезiя безсмертна i нетлiнна. Над небуттям i забуттям вона Cвою високу мiсiю невпинно, Невтомно всюди здiйснює... Одна Поезiя повiнчана з майбутнiм. У кожної людини є в душi Скарбниця з найдорожшим, незабутнiм... Вiдкрий оту скарбницю, опиши Омрiяне, оплакане, поете, Хай бiль твоя покличе спiвчуття Вiдлунням у чужiй душi… Нове те Творiння хай впливає на життя, Змicт придає йому i розумiння... Поезiя – то не простi cлова – Осяяння, пророцтво i прозрiння, Поезiя – то iстина жива. Насмiлюсь навiть висловити думку: Це те, що хоче донести Творець До тебе, щоб не був придатком шлунку, Вбиваючи духовне нанiвець... Поезiя... Вона єднає людство. I доки над друкованим рядком Лунає тихий смiх i сльози л’ються, Безсмертне людство – є такий закон...