Ми не бачились з тобою аж три вічності, На обличчі в мене час та сльози ніжності . Як блукала поміж днів - для тебе здогади. Душі, мов криниці : глибина та спогади. Я ховала біль свій десь в рядках рукописів, В кришталевих зорях, в сторінках часопису. В сутінках вмирала дивною обмарою, Янголом скресала, а для себе карою. Я губила душу десь в глибинах простору, Серед жахів пекла…Жаль, що ти був осторонь. В мандрах, сподіваючись, що кохання вічне. Нарізно стежиночки – для обох трагічно…