Любов пізнати до кінця… Це неможливо, та й не треба. Бо як пізнаєш - в небуття Полинуть мрії птахом в небо. Любов не випити до дна… Бо дна земна любов немає, Бо те похмілля опісля Жорстоко долю твою згає. Любов не взяти у полон… Як полонити невагоме? Як доторкнутись тих долонь, Які лікують душ надломи… Любові ми даєм життя На день, хвилину, може вічність… Не відпускай ці почуття - Даруй, як святість та величність.