Напитися. до забуття. Залізти у вагон. Читати книжки. Оплакувати згаяне життя. Я пролетів. Як та фанера над Парижем. Нажертися, як бидло із пабів. У забігайлівках шукати свою долю. Робити, що раніше не робив. Втопити мить у краплі алкоголю. Тинятися по місту. Знелюдіти. Не вірячи, що їх (людей) нема. Раптово божеволіти, старіти. Махаючи, як дід: "А хай, дарма...". Вигукуючи рідних поіменно. Вагаючись, чи варто їх гукать. Вони ж вважають, (буцім чи напевно?!) що я – на роді клята їх печать. Стараюсь я відповідати таврам. Кочую, немов гун, туди-сюди. Учора біля бару срана лярва всміхалась і казала: "Підійди" А що ж. Нажаль, немає дива. Шкода їй говорити своє "Ні". А, може, це раніше була Діва. В розкішному червоному вбранні.