Дмитру Кременю Десь читав я, ма́буть в iнтернетi, Нiбито iз давнiх ще давен Жив один дивак на цiй планетi- Справжнiй, не казковий Дiоген. Теж фiлософ i поет за фахом Все книжки писав i взагалi Жив на п'ятiм поверсi, пiд дахом, Десь отам- не в нашому селi. Вiн ходив i в дощ, i в хуртовину, Плентав по дорозi кожним днем- Все шукав серед людей людину I не бачив, навiть з лiхтарем... Це його бентежило до болю, I коли вже знемагався сам, Вiн молився на дружину- Олю, Бо ж на кого ще молитись нам? Кажуть, вiн блукає i понинi- Все шука людей у свiтi цим I лише сумує, що дружинi Трошки важкувато з ним таким... Так i я, шукаю їх повсюди, Посеред дорослих і дiтей- Де ж вони подiлися тi люди, Що хоч трошки схожi на людей??? I коли невдача, як скажена I менi вiд цьо́го ж душу рве, Я дивлюсь на то́го Дiогена, Що на п'ятiм поверсi живе...