Пишу, москалику, тобі, Цей вірш для тебе, милий друже, Прислухайся до слів моїх, Прошу тебе, Іване, дуже. Навіщо ти так агресивен, Нащо тєльняшку рвеш свою, Навіщо всі свої пориви Кидаєш, братику, в війну? Невже тобі так зле у мирі, Коли є радість у хатах, В оселі кожній і кватирі, Не знають біль коли і страх? Не знаєш ти, де діти силу, І зброю дужую свою? Агресія твоя постила У кожнім, кожнім вже краю… Тебе, ведмідь, клянуть усюди, За віроломство все твоє, Невже, Іване, жив покуди, Ти будеш жалити усе? Направ себе на созідання, Не треба вести себе так, Не треба нести всім страждання, Єдиновірний руський брат… Навіщо землі нам ділити, І не дай, Боже, воювати, У мирі, брате, треба жити, Біди ніякої не знати… Прошу я тебе, схаменися, Не доведе лють до добра, Не дай зорі своїй скатитися, Та хай щастить тобі всєгда! 17.08.2008р.