В очах твоїх блаките небо, В руках чарівні ніжні квіти, І там де ти завжди так тепло, І там де ти є сонце світить Було так довго, та не завжди, Часи змінилися навколо, Сумна така чомусь ти стала, Але й така ти все ж чудова. Не спати стала ти ночами, Тривожно слухала розмови, І друзі стали ворогами, Ті, що разом були з тобою. Багато їх тебе зреклося, І темно стало на дорозі, І у очах твої чарівних, Я часто бачити став сльози. Тебе ненавидіти стали, Хотіли так твоєї крові, Твої всі квіти розтоптали, Та проти тебе взяли зброю. В очах твоїх я біль лиш бачив, Не було страху в них ні краплі, Себе ти будеш захищати, І поряд вірні друзі-браття. В твоїх очах вогонь відплати, В руках є нож щоб захищатись, Прийдуть часи, ти знову будеш, Як і раніше, лиш співати. Тоді засяє знову сонце, І заживуть на серці рани, Та пам'ятати будеш завжди, Важкі часи, брехливі храми. Тепер до бою із тобою, Ми не дамо тебе в образу, Навік ти наша тільки доля, Завжди з тобою будем разом!!!