(Дніпропетровський суржик) *** Я душею – по самі вінця, Від маківки і до п`ят, Є нащадком українця,…. Український «експонат». Хто історію вивчає, Від давенних від часів, Досконально мабуть знає, Я – нащадок козаків! Що і як траплялось в полі? Щось у крові, недарма, Залишилось від монголів Триста річного ярма. Чомусь дуже люблю коней, Свіжий вітер гріє кров, Шабля проситься в долоні, В казані – бараній плов. А, то хитрість й спокусу Помічати зненацька став, Мабуть пращур від Ісуса Йшов крізь Катеринослав. Бо, як довго я – в оселі, У мені – сидить Єврей, Бо, не тільки ж у пустелі Мандрівник був Мойсей. То, так тягне спозаранку, Що шукаю «п`ятий кут», Полювання,… чи рибалка. Може, пращур мій – якут? То, у снах – засмаглі люди, На мені – якийсь халат, По пісках пливуть верблюди. Може, пращур – азіат? Я від цього не в відчаї, В моїй крові – суміш зміст. Я – самісінький , звичайний Ін-тер-на-ці-о-на-ліст!