І очі в небо..
І очі в небо,
Попелом розвіє.
Пролито кров
І всюди біль гуде.
Побачить рідних
Хтось старенький мріє,
Та от тіла
Навряд чи хто знайде.
На віки пам’ять.
Очі не забудуть.
І чути плач
Замучених дітей.
Та жаль з роками
Згадувать чи будуть,
Нізащо вбитих,
Змучених людей.
До праху прах.
Зробило ватні ноги.
Повільно йдеш,
А пам’ять повсякчас:
«Там темний жах,
До смерті йшли дороги»
- Спасибі Боже,
Що хоч кого спас…
Вірш, пам’яті трагедії в с.Корюківка, часів Великої Вітчизняної Війни