Біль
Вмираюча тиша й сумна пустота.
В моїм серці пустка?
Так друже, так!
Немає усмішок, немає кохання.
Я звикла до болю й сумного зітхання.
Навіщо любити якщо це лиш глум?
Навіщо над кимось знущатись?
В очах повних болі народиться сум.
- Ви будете знов повертатись!
До мене? Він знову?
Товаришу мій, не жартуй!
Він краще повірить у демонів змову,
І скаже – «Серденько, пустуй».
Забути кохання? Ви що, подуріли?
Таке не забуду ніяк!
Або ж мої думки до неба злетіли…
До болю вже втратили страх.
Пронизливий вірш! Дуже чуттєвий! Браво, Олю!
Зі щирою повагою і побажанням всього найкращого, Саша Л.
Саша Л.
вт, 29/01/2013 - 23:37
СанСаныч
ср, 30/01/2013 - 20:13
"Забути кохання? Ви що, подуріли?"
Бо то найкращі в житті почуття! Бажаю успіхів
та вічного кохання! Алекс.
Alex Ptica
ср, 30/01/2013 - 21:00