"ТИ НЕ НАЛЕЖАВ ЖОДНІЙ ЗІ СВОЇХ ЖІНОК..."
Здрастуй, мій коханий! Свій перший і останній лист до тебе пишу я - як
завжди, непомітна для тебе. Пишу, щоб розповісти, якою благодаттю було
для мене кохання, якого ти так і не відчув до мене. Тоді я жила
твоїми випадковими нападами ніжності: кожен рух, кожен твій погляд і
подих я намагалася запам'ятати.
Я ніколи навіть не прагнула збагнути своїх почуттів, а тим паче -
надати реального змісту зустрічам. Тоді я просто жила, жила в тіні
твоєї тіні.
Ні, коханий, ні на мить я ніколи не жалкувала і жалкувати не буду про
минуле. Тільки тоді й тільки в тобі я по-справжньому жила - саме тоді
и була щасливою.
О, якби ти, коханий, тільки знав, що твоя ніжність була сенсом буття,
у такі хвилини я ставала безсмертною. Я ніколи не намагалася бути
особливою і стати частинкою тебе - ти, коханий, заполонив мене всю...
Заворожив... Я стала одержимою, одержимою тобою...
Я тебе ніколи не ревнувала, я нічого не вимагала від тебе - я просто
з'являлася десь на обрії і зникала. Ти ніколи до кінця так і не
відчував моєї присутності. Але це й не важливо. Важливо, що тоді я
відчувала солодкий трунок життя. О, як жадібно я відпивала його з
твоєї чаші!
Ти ніколи не належав жодній зі своїх жінок, ти ніколи не належав і
мені. Якби ж усе було не так, можна було б жити вічність.
Коханий, як важко плинули дні. тижні, коли я не бачила тебе! Як мені
хотілося пташкою увірватися у вікно до тебе Усі думки, всі мріі були
десь далеко, там. Iз тобою. Ти, коханий, ніколи і не відчував моєї
присутності, а я завжди була з тобою. Як тоді мені хотілося торкнутися
твоєї ніжності, твоїх поцілунків і дарувати себе усю повністю, щоб
більше ніколи мене і не було.
Часто я ловила себе на думці: "Не поїду, не піду, не треба бачити" -
і знову їхала, і йшла, і не могла не бачити.
Коханий, я ніколи не мріяла про слова кохання, я лише проходила
краєчком твоєї долі й боялася оступитися та впасти у прірву.
Серед буденності ти мене так і не помічав.
Ти й тепер, коханий, не знаєш, хто тобі пише...
Я потрапила у прірву. Мене в тобі вже немає, хоча все моє життя проходило в тіні твоєї тіні. Я померла...
Шесть лет встреч
…Такое вот письмо я получил вчера…
И сразу вспомнил эти встречи…
Твой светлый образ на закате дня…
Была любовь?!!!...
...Погасли свечи...
Наверно,очень хорошее письмо из прекрасного далеко,жаль что не по русски.Спасибо.Всех Благ!
Grecija
пн, 21/11/2011 - 17:33
scelo
пн, 21/11/2011 - 17:38
Знаєте, як приємно було читати, і як гірко! Часом люди не помічають того, що прямо під носом, і шукають щастя за обрієм. Чогось вважається, що його треба десь шукати, чи добувати в складній боротьбі. А треба лише озирнутись, подивитись пильно, прийняти, сберегти те, що маєш. Вдячна Вам за цей твір. З повагою!
ЛЕСЯ
ср, 23/11/2011 - 20:25
scelo
ср, 23/11/2011 - 20:41
Вспомнила "Письмо незнакомки" Цвейга... там примерно так же заканчивается письмо... и так же неожиданно получил его адресат... и так же не замечал женщину, которая любила его всю жизнь...
Конечно, с украинского я не сумела перевести, но и того, что поняла, хватило, чтобы понять, какое чистое и любящее сердце было у вашей героини...
Наталья Сафронова
пн, 14/10/2013 - 20:01
scelo
вт, 15/10/2013 - 07:46