DEUS CARITAS EST 12 (продолжжение)
59
Пройшло Різдво, чи не передостаннє,
Що вписане у свій ще календар,
Початий з Вифлеємової стайні,
Де народився нам Спаситель-дар.
Ось скоро люди будуть одностайні,
Приймаючи антихристовий дар,
Що вийде з фармазонської друкарні,
Як новоерний „вічний“ календар.
Але даремно фармазон зрадіє,
Як попередник Ленін-комісар,—
Що змів з землі і ніби вже не діє
Христова Правда, віри в Нього дар,
Бо це скінчиться, як і та затія,
Коли возніс він бабу на вівтар.
64
Пишу сонети непотрібні
За стилем, за призначенням,
Їх не читатимуть вже рідні,
То й стиль не має значення.
Перед Творцем ми всі є рівні
За змістом, за призначенням
І ми лише такі потрібні
І все в нас має значення.
Та ми чомусь такі наївні,
Як зірка телебачення —
Готуємо нутро, як брівні,
Лише перед Побаченням,
Вважаючи, що не потрібні
Нам повсякчас Тлумачення.