О, человек! Как мог ты дать себя склонить На зло свободу применить, Венец творенья уронить И образ Бога осквернить, Всеведенье искоренить – Шестым лишь чувством заменить. На очереди – жизни нить… Коломийки. Україно, схаменись – досить вже грішити, На минуле подивись – скільки сліз пролито,– Починаючи з орди – за розрив із Римом, До тепер „полинь-звізди”– за Москву з екстремом. Глянь на це життя-лайно, як на результати Апетитів на майно rotдиректорату, На згорілі без пожеж трудові червінці – За збудований бюджет на броні й горілці, На конфесію-квартет у церковній драмі – За язичницький концерт на органі в храмі. Скільки треба ще тих сліз щоб ти схаменулась І до Бога вся і скрізь щиро навернулась? Перестала з телеляс пропоганські чванці, Танцювати напоказ дикі неотанці, Видавати сором-срам за велику славу,– Накликати сорок драм на свою державу. Це ж бо сльози Gastрабів, міни-шахти, Скнилів, Град ракетний з артскладів, „феєрверки” злиднів, Катаклізми для полів, у Верховній Раді, Вавилонський тлум зі слів навіть у сільраді... І це тільки „квіточки”– видно без ревізій, Принесе ще „ягідки” шабаш Євровізій; І якщо не відметеш ідолів і геїв Згодом світом вся підеш, на зразок євреїв,– Остаточно відбере мову і культуру Та й поповниш Globгарем, що звів „вільний муляр”. 9.06.2004р. + + + В неверных жён пусть камни все бросают – По Торе было до суда Христом, Теперь их самих их мужья бросают По слову, что писал тогда перстом. + + + Вавилон очередной Строят на планете,– Вашингтон вслед за Москвой Принял эстафету; Но размах теперь другой – Не одна шестая, А глобально мировой И гордыня – злая; По миру легко собрал Гордецов бригады, Коалицией послал Зачищать преграды; Устранили „Талибан”, Ускользнул Бен Ладен, Заключён в тюрьму Саддам, Им под стать не ладен. Чтоб последний Вавилон С башней был, как первый,– Строит из гордыни клон Сэм на месте древней; Превозносит до небес Своё имя, силу И теряет в мире фейс, Как доселе было. А на месте Божьих врат И Эдема-сада Строит Люцифера рать Доступ к недрам ада. 23.08 2004 г. Судний гол. Футбол вже вичерпав себе, Як майже все у цьому віці, Що Провидінням на тепер Було призначене у світі. Він був не стільки для розваг, Хоч футболіст як гладіатор, А більше був щоб олігарх Був спонсор, а не алігатор. Та й це було не головне – Ціль – не розбірки олігархів, Він мав завдання основне Щоб посоромити монархів. І не якихось цісарів За їх підступність чи крамолу, А лиш пихатих із царів, Хоч і не бачили футболу. Зате побачила Москва, Що теж сиділа як цариця, Хвалилась ще що не вдова І горя пити не прийдеться. Але прийшов на неї день, Який приніс їй Божу кару, За те, що, як свиней, людей Зганяла у свою кошару. Бог осоромив на весь світ За ту пихатість показово Тим голом, що Андрій провів (9.10.1999р.) Своїм коронним зі штрафного. Сто років Бог плекав футбол Щоб дати Україні Метра, Щоб був забитий судний гол І знов Москві почати з центра. То може хоч тепер збагне, Що кара їй за гріх гордині, За те що всіх під себе мне, Що храми оскверняли свині. А грекам судний гол-близнюк (9.10.2004р.) Андрій відправив вже за тризну, Що православні перших рук Русі відправили у схизмі. Штрафні ці виконав Андрій – Нащадок кобзаря-пророка, Бо вибрав Бог Шевченків рід Царів картати за пороки. Андрія Він благословив Через отця Максиміляна Коли бліцзустріч їм створив В оказії спортлікарняній. 9.10.1999р / 9.10.2004р. Коломийки-2 Україно, не купись знов на обіцянки Бо відомо що то лиш бульбашки-цяцянки; Ти не вір що ця братва, що Банкує нині, Поверне потік-навар у державні скрині; Як інфляція вже їсть пенсію-подачку Так поглине залік-фікс трудову заначку; Хай тебе не купить знов усмішка лукава, Пропозиція двох мов байстрюкам цікава; Громадянства дуалізм п’ятої колони Як іржа тебе роз’їсть від Дністра до Дону; Як на ділі прем’єр-лис вплине на майбутнє – На обличчя подивись за народ покутне; Бо насправді то він є рупор-тарабарник, А отруту подає окупант-піарник; І якщо зійде на Пост кандидат в законі Знову будеш за форпост у імперській зоні. То ж подумай сім разів як голосувати І іди від образів голос віддавати. 9.11.2004р. + + + На лівому березі, зліва на вулиці Мов розперезаний дім мій тут тулиться, Зліва у корпусі, зліва на поверсі Ніби у схованці я тут від пошесті, Газ пристосовано, сплачую пільгово – Так компенсовано надлишок лівого. Хто компенсує нам ліпшими втіхами Шлях нам зіпсований лівими віхами, Погляди ліві, що стали хронічними, Догми фальшиві удавані вічними, Збори-наради з ідеєю лівою, Навіть паради, що теж були з лівої... Марно чекати вже тих компенсаторів Їх бо спіткала вже доля диктаторів – Зараз самі на ідеї ті скаржаться, Разом з антихристом в пеклі всі смажаться; То ж для подальшого вірного поступу Треба віддатися вірному Господу. 18.01 2005р. + + + Минуле шмагає по спині Бичем із гріхів повсякденних, Майбутнє лякає неспинно Мечем на суді Господевім. І втрачено майже надію Уникнути кар піднебесних І я вже волаю і млію Від нинішніх корчів тілесних. Хоча на життєвій дорозі Тримаюсь за добре сумління Але самотужки не в змозі Утриматися від падіння. Підтримай мене Ти, мій Боже! Щоб гідно долати терпіння, Нехай благодать допоможе Мені осягнути спасіння. 13.02 2005р. + + + Умом Россию не понять, Познать её дано лишь в духе,– Чужим она –"родная мать", А для своих – всегда в прорухе. Её столицу строил князь, Что символично,– Долгорукий, То тянет руку отродясь Ко всем соседям жезлом муки. Хотела центром мира стать, Свои и Бога карты спутав, И церковь – третий Рим – создать, Латину с грекой перепутав; То в пору греческих сутан Её, однако, бес попутал И до достоинства путан Низвёл Ульянов, суть Распутин; С тех пор она как интермать Плодила по миру беспутных, А у своих духовный мат Достиг масштабов сверхраспутных. И так тривременье, не в лад, Блудила с князем тьмы, по сути, А в полувременье, во ад, Ведёт её спецрыцарь Путин. 23.02.2005г. + + + Я давно прошёл рубеж возврата И недавно сжёг я все мосты, Покидая этот мир разврата И мирской напрасной суеты. И теперь с рассвета до заката Я лечу к реальности мечты, Не вернусь я в зыбкий мир разврата И мирской напрасной суеты. Пусть теперь живу я не богато И карманы-баки уж пусты, Не хочу я в сытый мир разврата И мирской напрасной суеты. Мне не нужно почестей и злата – Жажду благ небесной чистоты, Там не важно, где рубеж возврата, И кресты важнее, чем мосты. 28.03.2005г. + + + Христос воскрес и мы воскреснем В назначенный нам Богом час Так будем же с Ним в связи тесной Чтоб Он сподобил неба нас! Христос воскрес! Христос воскрес! + + + Смарагдові верби над повною річкою, У сукнях весільних вишневі сади, У небі літак з інверсійною стрічкою Святкують прихід і буяння весни. 14.05.2005р. + + + Поэты всей душой пилоты – Им Бог харизму-крылья дал, Чтоб совершать душой полёты К Нему в небесный ареал. Нести оттуда утешенье, Что не забыт никто Творцом И что шальное прегрешенье В любви прощается Отцом. Чтоб как священники мирские, Посредством вышних светлых слов, Нам в души-капища людские Вносили Логоса любовь. А те, что похоть воспевают И славят плотскую любовь, Те от лукавого камлают И та любовь, как грех любой. 28.08.2005г. Десять строф про першу заповідь. Ви думаєте, горе-християни, Що Бог простить відразу всі гріхи І з ями, де тримали росіяни, Він виведе за лічені роки? Вважаєте, що Він як притчу-дишло Поверне проти Себе Свій закон, Якщо самі вже на майдани вийшли І перейшли свободи Рубікон? Та ні, шановні, тут так не виходить, Читайте Книгу про зразок-народ – Тактично – Він за сорок літ виводить, А стратегічно – літ невпроворот. А ви за рік питаєте з гаранта Обіцяний не ним, а Богом рай, А Він нам дав лиш "сплавити" гіганта І посадити калиновий гай. Я згоден з вами – цього дуже мало І від страждань кусаю язика, Бо бувша влада з’їла наше сало, І пляшєт на Канарах гопака. Та Богу дорікати не коректно, Бо глянувши на свій сільський майдан Побачив ще, як бувший цар-директор Об’їхав ідола по колу, як шаман. А скільки їх навколо ще шаманить Тих „прогресивних” відьом, чорних братств, Що їх антихрист на майдани манить Затьмарити свободи помаранч. І ми їх слухаємо не байдуже І ще не відвертаємо серця, Бо обіцянки їх солодкі дуже І „зріють” швидше ф'ючерсів Отця. І марно кличуть нас до храмів дзвони – Ми вірні ще антихристу й кишкам, То й віддаємося за гріш червоним І в регіонах - „грошовим мішкам”. Відтак ще до четвертого коліна Нащадки будуть гризти язики І пухнути у злиднях Україна, А у Верховній раді – байстрюки. P.S.Щоб швидше вийти з цього катаклізму І перша заповідь далась взнаки, Негайно треба, поки ще не пізно, Антихриста „пустити на шкварки”. І Бог дасть все оперативно й залюбки. 22.11.2005р + + + Це не вірші, а крик душі, Бо серце болісно сприймає Як світ святині оскверняє, Осанну ідолам співає, Продавши душу за гроші.