ЛИПА: А я любив тебе,любив! З тобою бути я хотів!. Але забуті твої очі, Мені присняться серед ночі. Серед похмурих білих стін - Я став один,немов в пустелі. Душа бажає ліпших змін, Від страху хочеться на стелю. Від всіх подалі!Просто жах! Без тебе жити перестану. Такі кошмари навіть в снах Наносять всьому серцю рану. З балкона крок...у нікуди Мабуть,це вихід від проблем. І не уникнути біди!!! По серцю йде холодний щем! І ось..останній,тихий крок. Душа тепер позбулась болі. Останній у житті стрибок, а я хотів лиш бути поряд... ОЛЮШКИН: Я знаю, дико я вчинила, Та як інакше..хай хоч так, Твоє кохання я згубила, Не повернути вже ніяк. Хоча хотіла повернутись, Та щось спинило(серця біль) Хотіла птахом обернутись, Щоб не збирати з рани сіль.. Пробач – другого покохала, Пробач, серденько яке є, Як не образити – не знала, Тому розбила я твоє... Хотіла ранком я прийти, Але часу в мене не стало, До подруг треба ж підійти... Можливо ще й урятувала б... Але ти швидко порішив, Як всі проблеми прикінчити, І на балкон ти поспішив, Без мене вирішив не жити... А я...пробач дурно вчинила, Я все збрехала...і собі, Тебе завжди дуже любила, Але зізналась вже тобі... ЛИПА: "Не плач!", - серед могил почулось - "Не плач,кохана...я прощаю" Що булО,то вже забулось. Ми будем разом,це я знаю." І знов почав звивати вітер, Підняв на кладовищі гул. І біль її витав в повітрі, А він...навіки вже заснув. ОЛЮШКИН: Зтираючи сльозу з щоки Вона додому поспішила, Набравши в ванну вже води, Для себе вже все вирішИла... Узявши лезо, помолившись Вона до неба полетіла, Без нього жити не хотіла, І на землі не залишившись...