І навіть серед тисячі думок Пустелю підсвідомості пройду я, Ніхто ж не знає,може Божий знак, А може просто в долі на гачку я... І хто ж ці пастки Знову підімною розставляє? Чи то сама я?Господи,не знаю... І просто йти за течією я не вмію, Бо жити,а не існувати я волію! І правда в тому,що не я така,а світ Змінилась вже,а він так і стоїть... ...І навіть через тисячі думок, Пустелю підсвідомості пройду я. Бо якщо серце б*ється,то кохання знак І розуму його вже не спинити. Я через небо протягну веселку так, Що навіть дощ невсилі буде змити. І сотні крапель щастя упаде на землю У яскравих барвах миттю...