Місяць
Місяць на небі плакав,
Наче хтось не повернеться,
Місяць на небі плакав,
Небо на нього сердиться.
Я сидів біля вогнища,
Темрява ночі примарилась,
Я питав гірко:Хто є я?
Ти вже наверх підіймалася.
Місяцю, місяцю ясний мій,
Не забирай в мене ти її,
Місяцю, місяцю ясний мій,
Допоможи мені теж піти.
Місяць знов тихо плакав,
І лиш мовчав зтривожено,
Був оповитий я жахом,
Наче у смерть був закований.
Він не віддав тебе, не віддав,
Згасло під ранок вже вогнище,
Я розказав небу, розказав,
Що твоє сердцє вже не прийде.
З місяцем плакала гірко,
Я ж став на небі лиш зіркою,
Місяць не бачив вже зірку,
В темряві вічній тепер плив я тихо.
Місяць сховався за хмарами,
І не побачив у темряві квітів,
Їх дарував я коли були,
Сонцем ми оповиті