Кожна Ганна по-своєму гарна, Кожний Гнат-молодець – в особливий взiрець, Жодний вiк не уникне кохання... Кохання Не зведе навiть смерть нанiвець. Про кохання я знаю не з чутки. У надхмарну злiтав височiнь-далечiнь, Били бубни в душi, золотi грали дудки, А тепер залишився нi з чим... Красно дякую тiй, що зi мною Разом йшла через роки життєвим шляхом, Що для мене була й вiчно буде земною Свiтлом-зiронькою, маяком. I на кого тепер нарiкати? Доля кинула жереб -- i cушить журба. Але, поки живий, не втомлюсь виглядати, Чи розквiтне засохла верба. Бо i я ще не вмер для кохання, Ще не згасла душа i нпдiя живе... Хтось уперше кохає, а дехто – востаннє, Серце ласку, як в юностi, зве...