Одвічне
Ми не бачились з тобою аж три вічності,
На обличчі в мене час та сльози ніжності .
Як блукала поміж днів - для тебе здогади.
Душі, мов криниці : глибина та спогади.
Я ховала біль свій десь в рядках рукописів,
В кришталевих зорях, в сторінках часопису.
В сутінках вмирала дивною обмарою,
Янголом скресала, а для себе карою.
Я губила душу десь в глибинах простору,
Серед жахів пекла…Жаль, що ти був осторонь.
В мандрах, сподіваючись, що кохання вічне.
Нарізно стежиночки – для обох трагічно…