Я мандрую між щастям та смутком, Проживаючи весни і зими Між невдачею йду і здобутком, Між світами… Своїми? Чужими? Я хворію від суму душею… Щастя мить – i одужую знову. Не крокую легкою стезею, Від невдач не шукаючи схову. Я старію між смутком та щастям В лабіринтах примхливої долі, Між молитвами я та причастям, Між свободою й днями неволі. Я вмираю між щастям та смутком, Розрізаючи навпіл світанки, Як зів’ялого листячка жмУток, Як щасливих романів останки. Знов народжуюсь в різних століттях , Знов на шальках то щастя, то горе. З них вплітаю у долю суцвіття, Залишаючи слід неповторний.