Гумореска (Дніпропетровський суржик) Три роки Микола копичив готівку, Щоб взяти в Єгипет до моря путівку. Набридло грибочки збирати у лісі, Міняти солому в занедбаній стрісі. Коли ще на море сім`єю зберуся? Нехай від хазяйства спочине Ганнуся. Їй клімат поможе хоч схуднути тама, Бо важить вже сто тридцять два кілограма. Узяли з собою великі валізи… Купальні приладдя, та плаття улізли. Між ними запхнули з консервами банки, З собою узяли тушонку, сметанку, Дістали засолених овочів з бочки: Грибів, помідорів, хрустких огірочків. Ковбаска домашня, балик, аж дві палки, І маску, і ласти, і все для рибалки… Чотири валізи набрали убожні… Ось – аеропорт. Всі проходять таможню… Рентген просвіщає харчі у валізах, Микола з Ганнусею пишуть релізи… Усе декларують англійською мовой, І все пере спрошують, знову і знову. Пройшли через «рамку». Все, вродє би, вдало, Та в кладі ручній враз помітили сало. Хохлів не пускають. Розверзлася драма. Шматок потягнув аж на три кілограма. Викладайте геть, з цим летіти на можна: – Ганнусі сказав поліцай на таможні. Ганнуся вдивлялась, як врач на дебіла, Шматок узяла і без хліба із`їла, І стала вже зовсім ізящная дама, Одразу добавили три кілограма. Таможня був дядько – кремезний детина, Сміявзя і ржав майже цілу годину. Ганнусю іще обшмонали чимало, Щоб їжу у ліфчику десь не сховала. Усе перевірили, що де і як… І ось наша пара крокує в літак. Прощай Україна. Пішли усі «на», Ганнуся усілася біля вікна. Взревіли мотори. Ганнуся у стресі. І просить «віскарь» принести стюардесі. Та тільки та пляшку скляну відімкнула, Ганнуся схопила і з горла ковтнула. А горло в Ганнусі таке ж, як і ляжці… Ковток… і нема більше віскі у пляшці. Таке в літаку хіба можна творить? А наша Ганнуся кричить: – Повторіть! Короткий розбіг і літак став на крила, А тільки його трохи вбік накренило. Пілот ледве вирівняв ручкою стан Ганнусиних 135 кілограм… В готель заселились, є ванна, є спальня, Та тільки Ганнусі кортить – до їдальні… Микола – омлет і два келиха пива, А Ганна розсілась за столом красиво. І їжі набрала – на трьох поросяток, Вином запиває. Молотить завзято… Народ увесь поїв, зайнявся волейболом, Хто – в море пірнає, а Ганя – за столом. Години чотири сиділа з утра, А тут вже й обідня настала пора. Микола їй каже: – Тримай хоч дієту. То, може, кортить тобі – до туалету? Ганнуся зирнула на Колю недбало, І далі – їси, та їси… що попало… Народ вже із моря йде до готелю, А Ганя чекає за столом вечерю… І так за два тижні прожерлива дама Добавила ще двадцять два кілограма. На думку лягло тільки слово одно: Що в вартість путівки – усе включено! Я мрію екскурсію, каже, щоб люди Мене подивились – верхи на верблюді. В Каїр пропонують. Шикарні там види. Везуть на верблюдах аж до піраміди. І не супереч. Я сказала – і точка! Микола придбав у Каїр два квиточка. В Каїрі верблюдів дали їм в дорогу. Ганнусин верблюд ледь не виламав ногу. На нього як туші такиї забрались, То в бідного ноги ураз захитались. Він жалко зирнув. Ледве-ледве підвівся. І тихою сапой в пустелю поплівся. Лежать для гурманів «ізискані блюда» В гарячім піску – «подарунки» верблюда. Як йшли к Пірамідам з Каїру й далі З верблюда «дарунки» весь час випадалі. Микола сварився: – Твоя це ідея Дивитись весь час на оці «орхідеї». Йти к Пірамідам чотири години, Про що розповім я удома родині? Я є реаліст, я обожнюю факти, Та, нюхать не можу вже ці артефакти. Невже із за цього покинув Європу, Добу щоб дивитись верблюду у … копчик.