Жовтi дерева осенi, В твоїм дворi далекому, Теплi ще трохи променi Хмари залишуть стертими. Нашi дерева осенi, Бiля вiкна забутого, Я почекаю трохи ще, Та ти давно в минулому. Листя осiннi падають, До моiх нiг, вмираючи, В жовтнi, чомусь, я згадую, Очi твої палаючi. Нашi часи минулого, Нiжнi пориви пристрастi, Погляд очей загублений, I вiдчуття чарiвностi. Дотик твiй - вiтер осенi, Твiй поцiлунок сонячний, Теплi слова казковостi, Я пам`ятаю...досi ще. Жовтi дерева осенi, Нашi слова ще згадують, В дворi птахи невтомленi, Досi про нас балакають. Вдень тi дерева створюють, Тiнi жовтневi, згадуєш? Бiльш нас нема - повторюю, Бiльш нас нема - пригадую. Листя на землю падає, Листя снiг вкриє ковдрою, Зими я нашi згадую, Снiг все в душi заповнює. Жовтi дерева осенi, Я повернувся, зрадливi, Де ви сховали променi? Я їх у снах пригадую.