(Дніпропетровський суржик) Якось в лазні серед усіх Розхвастались свати: Як дідами вони стануть, То як відмічати? -Як-то буде в нас онук,- Каже Аксьонов,- Я два ящика пляшок Ставлю. І без усього. А, як діти дочкою Порадують душу, То ти, свате, хоча б ящик Поставити мусиш. Написали папірця, Ствердили печаткой, І, з тривогою, чекають Звістку про внучаток. Це у шахтнім колективі Не стало секретом. Та, раптом, отримують Звістку від Свєти. Поздоровляю дідусів, Карі оченята, Важить більше 3600. Готуйте зарплати. Я від неї – без ума, Невиразна врода. Чоловік мій – ювелір Й така нагорода. Дід Аксьонов із смішком Підтрунює свата:- Програв, Ваня, суперечку. Готуй півзарплати. Сват від жартів отаких Аж стрепенувся. Перший раз за все життя Отак промахнувся. -Ні,- пожалівся зятьок,- Постривайте, тату, Я горілку закупую За свою зарплату. Заспокоїлись свати, Папірець дістали. -Точно,- каже,- Ми з тобою За чию не писали.