(Дніпропетровський суржик) *** Бджоляр звернувся До народу: - Я ж дав вам хліб, Я ж дав вам воду, Не крали руки Ці прості, А вулики мої – Пусті… Куди ж ви, бджоли, Розлетілись? Всі соти, майже, Спорожнились. Єднайтесь! Знов заживемо! Вас одягну я – У ярмо. Ви ж пам`ятаєте Всі, звично, Мені отруїли Обличчя, Як спокусився На «долляр», А я ж – «потомственний» Бджоляр!... Що мед носили, Тії бджоли, Вже – не повернуться Ніколи… Занепад! Вулики – в траві! У Владі – Партії нові! В житті багато що Змінилось. Запаси – Майже спорожнились, Маєтки чахнуть Між дубрав, Яки я, начебто, Не крав. А за кордоном Жінка, діти… Кричать: - Нема що їсти, пити…, На Кіпрі Вклад не видають, Колеги з партії Псують. Раніш у мене був Інвестор, Усім відомий - Пане Нестор, Ми з ним Пліч-о-пліч, Ніс-у-ніс, Прибрали Закарпатський ліс. Та, каже, Що біда – І в нього, Придбав він дачу У Хрущова! Із ста гектарами землі, І зараз сам він – На «мелі». А далі щоб Хазяйнувати, Солодко жити, Міцно спати, На пасіці Скосить траву, Зберу я – Партію Нову! І назва, хай, Нав`круги лине: - «Не Наша, зовсім, Україна»! Й відомий лідер В цілім світі - Сільський бухгалтер, Пане Вітя! *** Мораль помітить - І школяр: - Бджоляр, Він ,тільки-но, - Бджоляр!