Ти була подарунком долі, Чимось світлим і незвичайним, Ти була наче краплею крові, Якщо втрачу, то втрачу останню. Ти була подарована небом, Літнім небом, що біля моря, У блакитних очах стільки серпня, Лише трішки сумнішого жовтня. Ти була подарована вітром, Теплим вітром, що є у травні, Я тримав тебе за руку мила, І, здавалось, весна буде з нами. Я писав всі пісні лиш про тебе, Заспівав би у кожному місті, Я знайшов тебе, більше не треба. Та з дерев швидко впало все листя. І чомусь доля стала сумною, І, чомусь, небо вкрилось дощами, І вітри нас не бачать з тобою, Та співаю про тебе, кохана. І співаю без суму у нотах, Без страждання в розбитому серці, Подарунком була, чи є долі, Чи в сумному чи в ясному небі.