Отрута
Гірко, болісно й самотньо,
В серці лиш тепер отрута,
Поряд люди - тисяч сотні,
Всі щось кажуть та не чутно.
Знаю я, що все минулось,
Все, що я кохав десь зникло,
Як набридли біль та смута,
Та не сплю ночами, дивно.
Грає музика у вухах,
Та, з минулого, чарівна,
І вночі у місті пусто,
Та мені знов безнадійно.
Я торкнувся би до тебе,
І всю ніч провів з тобою,
Бачу в темряві я руки,
Зовсім поряд....не зі мною.
Я б казав тобі про небо,
Про зірки і про кохання,
Та закінчились поеми
І закінчились всі драми.
Я б носив тебе в кімнаті,
На руках, під ті акорди,
Пам'ятаешь? Маєш знати,
Та, напевно, стерлись ноти.
Я б ходив з тобой по місту,
І відчув годину щастя,
Та не те, не те це місто,
Світло вулиць тут не згасне.
Та в цю ніч я поцілую,
Доторкнусь до вуст чарівних,
І на мить, на мить злечу я,
У минуле таке дивне.
Гірко, болісно й чарівно,
Як цей час мені забути?
Вранці буде вже все рівно?
Чи помру я від отрути?