Тебе тримаю уночі, І щось кажу я про кохання, Твої троянди у воді, І грає музика до рання. І бачу небо у вікні, Нічне зіркове літнє небо, Ти щось шепочеш уві сні, Щось про кохання...не про мене. Тобі наснився білий птах, Що прилетів на підвіконня, То був чарівний світлий знак, Чарівний знак нової долі. Ти посміхалась уночі, А я тримав тебе за руки, Я цілував вуста твої, Я знав, що завтра - мить розлуки. Ти вранці скажеш: - Був мій сон, Такий чарівний, незвичайний, В солодкий падала полон, І цілував мене хтось наче. - Який же гарний був твій сон, І очі світяться від щастя. Згадав, торкався як долонь, Тих самих ніжних і гарячих. - До чого сниться білий птах? І поцілунки до світання? - То був твій янгол в твоїх снах. - А хто мій янгол? Птах кохання? - А ще я бачила сумні, Сумні знайомі дуже очі, - То інший птах, птах самоти, Один він був, один і досі. - Він щось казав мені вночі, Та я нічого не почула. - Він дарував тобі пісні, Та ти пісні ті не відчула. Була якось ця дивна ніч, Та сонце вище все злітає, -Новий вже день, чом ти мовчиш? - Ти прощавай, я відлітаю.