Зраджена мрія ти моя люба, Сильний вогонь, що тепер не існує, Гірка та болісна в серці отрута, І від отрути ніхто не лікує. Зраджена мрія, болісна мрія, Наче у серці самі лиш осколки, Ось я чому більш в кохання не вірю, Ось я чому відчуваю лиш смуту. Сон промайне, наче сон, наче правда, Тихо торкаюсь до тебе, як вітер, І знову бачу кругом різні барви, І знову бачу в очах твоїх світло. Та на світанку все знову минає, Тільки не вимкнув в кімнаті я світло, Просто заснув та поринув в примару, Вікна відкриті і дмухає вітер. Так, моя люба та зраджена мрія, Як же не хочеться так просто жити, Кажуть, остання померла надія, Сонце зійшло, йому треба радіти.