Ніхто не знає, скільки ще часу Відміряне годинником Небесним. Свою любов до Бога я несу І вчинки виміряю не словесно. Нехай кортять мені, що зайве це, Що Бог присутній тільки-но в молитві, Та, Його подих віє на лице, Квітковим вітром, що буває в квітні. Я не спиняю віру в «Потой Світ», Я нахиляю голову до долу, Життя й після смерті є, повір, Ніхто не заперечив це ніколи. І в мареві Небесної сині` Літають душі серед зірок перлів, Щоб енергетику віддати мені, Судьбу мені довірить всіх померлих. Не кожному можливість ця дана, Почути голоси з Небес, із Раю… Поміж мирами зламана стіна Є вихід в інший світ без краю. Одне питання:-Хто, і звідки ми? Яке одне коріння проміж нами? Турбує всіх з давенной давнини І в роздумах хвилює всіх Віками. Я не спиняю віру в «Божий Світ», Я розмовляю з Душами навколо. Ніхто, Ісус, нехай мільйони літ Твоє ім`я б не забував ніколи. Нехай кортять мені, що зайве це, Мій шлях тернист, важка моя дорога , Його я подих чую на лице, Мене в житті зміцніла віра в Бога.