Як темно тут, в кімнаті мрій, І грає музика чарівна, Немає більш моїх надій, І ніч ця стала безнадійна. Пів ночі плакав у пітьмі, Пів ночі я шукав надію, Вона померла у журбі, А я не сплю, та вже й не мрію. П’ятнадцять дивних цигарок, Пісень п’ятнадцять про кохання, Я знаю все, хай не пророк, Не буде більше снів до рання. Не буде більше жодних слів, Не буде образів чарівних, Чарівний чую тільки спів, Змістовний спів, хай безнадійний. Ти знай що я забув тебе, Не знай що я вночі не сплю, Ти знай, що мрія в мене є, Не знай, що я тебе люблю. Ти знай, що я забув печаль, Не знай, що більше не живу, Ти знай, мені за все не жаль, Не знай лише мого жалю. Як темно тут, в кімнаті мрій, Тебе я дійсно не чекаю, Та й у полоні чорних стін, Ніколи янгол не літає.