(Дніпропетровський суржик) В цілім світі кухня наша Мабуть не пасе останніх. Є в ній і супи, й каші, І рецепти для познання. Може хтось там любить чіпси, Гамбургер їдять із сої, Українцю зранку ліпше Тільки сало з ковбасою. У англійців є овсянка, Сир їдять усі французи, Українцю ліпше зранку Галушків з`їсти «від пуза». Є шурпа у азіатів, Це – узвар м`ясний та ситний, Та борщу ніхто не зрадить, Горщик в перерив обідній. Ще – налистники з млинцями, Чи –із сиром, чи – із м`ясом, Буженіна з «кабанцями», Чи з узваром, чи із квасом. Пелюстки капусти з бочки, Перець з банки «шишкуватий», Помідори, огірочки, Та кавун солонуватий. Іноземцям – дай «фаст-фуди», Без обмежень, без розбору, Ми ж – обачливіші люди, В шлунку держимо мікрофлору. То ж у цілім світі наша Кухня, мабуть, - не остання. Гордість наша - то не каша, А вареники в сметані. Може з вишнею, може з сиром, Я секрети бережу, Доки «сотий» їм без міри, Вже на «першому» сиджу. Все би з`їв я і одразу: Ковбасу домашню, «зрази», Фаршировані перці, Та із рисом «голубці», «Дерунів» велику гору... Може досить вже? -Облиш. Хочу вилізти з за столу, Та несуть смачний «куліш». «Хропачка як заморили» - Перебралися під дах, На обід борщу зварили, Та, й «чверть» є «на бруньках». Всі секрети йдуть від серця, Від бабусі... до онуки, Та зробити щоб усе це, До «секретів» треба руки.