Усе минає, та не все мине... Д. Кремiнь http://www.litgazeta.com.ua/node/4208 Усе минає, та не все мине! Мовчать волхви. I нам не зрозумiти, Що вже давно повиростали дiти, А в нас, мабуть, довiку- все одне... Одне i те ж- одне довiчне панство! Летять столiття, ледве йдуть роки, А все не остогидли балачки Про нашу винятковість та обранство... Ти, наче, одурiв, народе мiй, Через отих, що i помруть при владi! I деж вони такi беруться б&ядi, Що кожен вчора, мало, не святий! Ну хоч би хто iз них, бодай, помер В щурячий боротьбi за привiлеї, Та всi вони однаковi тепер- Хоч i пани, а все одне- лакеї! I тi, що зазивають до братiв, I тi, що тягнуть, начебто, в Европу. А я лише вселенського потопу, Вiд них не дочекатися б, хотiв... А може i насправдi, вже потоп- Тому й щури хапають все щосили, I тiльки ми, мiй друже, постарiли- Ну що за туга нам до тих Европ? Невже i справдi доля в нас така, Щоб сорок рокiв вештатись в пустелi Та так i не знайти собi оселi- Повiк тягнути долю жебрака... I вiрити, що це обставин збiг, I в розпачi горлати по майданах, Допоки навеснi розтане снiг I сива мати вийде на порiг: -А ти все, синку, там- в заробiтчанах? -Та ж я хiба один? I не збагне Душа, що вже повиростали дiти. Волхви мовчать. I як нам зрозумiти, Що все минає, та не все мине?