На вікні стояли квіти, Зберігаючи тепло, На вікні стояли квіти, Ті червоні, як вино. І коли сідало сонце, Розквітали все вони, І вдихали ніжно вітер, Відчували сни твої. І коли звучали ноти, Моїй музиці в пітьмі, Вони теж співали сповідь, Про кохання лиш тобі. Ці троянди так чекали, Ніжних рук твоїх тепло, Твої очі так кохали, Їх не бачили давно. Недаровані троянди, Сумувалі на вікні, На згасали все в них мрії, Доторкнутись до руки. Коли квіти, інші квіти, Ти тримала у руках, Віддавали вони мрії, Іншим квітам у садах. Коли ти їх зігрівала, І співала їм пісні, Ці троянди віддавали, Всі пісні тобі свої. Коли пити їм давала, Цілувала їх вночі, Мої квіти била спрага, Сльози випили свої. І коли холодний вітер, Відчинив у ніч вікно, Квіти все віддали вітру, Свою ніжність і тепло. Довго так вони стояли, В'яли тихо на вікні, Все життя своє віддали, Та померли не твої. І на ранок, тихий ранок, Сонце бачило в вікні, Як зав'яли ці троянди, Недаровані тобі.