Дзвони (колокола)
Дзвони чарівні над містом старим,
Подих дитинства на вулицях старих,
Сонце сідає вже скоро, за ним,
Я все біжу де ці звони лунають.
Я підіймаюсь на башту, біжу,
Швидко біжу по тих сходах забутих,
Довгі вони, та я ні, не впаду,
Як я давно не міг дзвони почути.
Ось на верхівці, стою і дивлюсь,
Сонце сідає вже за горизонтом,
Місто червоне і я посміхнусь,
Я посміхнусь разом з тим дивним сонцем.
Як же красиво це місто старе,
Скільки людей тут знайшли свою долю,
Я лише гість, мені сумно за це,
Я лише гість в старовинному Львові.
Довго ще снитися будеш вночі,
Довго ще чути я буду ті дзвони,
Там, на землі териконів один,
Там не почують мою тиху сповідь.
Дзвони чарівні над містом старим,
Капають тихо з очей моїх сльози,
Як би хотів Львів назвати моїм,
Та потяг мій вже на східній дорозі.
Присвячується місту Лева
Прекрасное стихотворение... Ты талантлив.
Herbstwind
вс, 03/03/2013 - 09:37
Благодарю за оценку
Эрик Октябрь
сб, 09/03/2013 - 23:47