Gefunden (Знахідка)
Гете
Тоді по лісу я блукав
І наодинці із думками,
Я марно сенс тоді шукав,
Все те, що звалось почуттями.
У затінку помітив,
Як квіточка росте,
Як зіронька сіяє,
Як очі гарні було її лице.
Я захотів її зірвати,
Вона до мене каже тонким голоском,
Чому я мушу помирати,
З пошкодженим стеблом?
Я викопав її з корінням,
В саду вона пустила плід,
Будинок мій наповнився цвітінням,
Йому в дарунок гарний цвіт.
І посадив її я знову,
На місце, де вона розквітне навесні,
Розпустить пагони чудові,
Блаженний аромат дає вона мені.