Знову цей шелест листя, Знову воно вмирає, Хтось так радіє взмику, Хтось взимку так страждає. Шепіт цей тихий листя, Мрії він всі руйнує, Льодом покрите місто, Мрії тут не існує. Хтось заспіває сумно, Хтось листя це збирає, Та й у теплі оселі, Листя нажаль вмирає. Ніжний цей шелест листя, Схожий на дотик серця, Тільки на теплий вітер, Холод лиш відгукнеться.