Лист Валерий Гребенюк Лист Валерій Гребенюк Я пишу тобі, моя кохана, Щирого, останнього листа... Біль душі – то є відкрита рана Більше не зустріне нас весна... – Ти цей лист нікому не показуй, Наодинці потай прочитай... Почуттів таємних не виказуй Та мене надвечір не чекай... Разом не ходити по суницю, Не губитись в травах і в гаях... І жалійки спів – на вечорниці Сльози не залишить на очах... У зажурі ночі до світання Вся любов прещира не мені... Спів сопілки спомином – зізнання Досі відгукається всі дні... Віри шлях – у пошуку надії Відбирає найдорожче – враз! Загубились найщиріші мрії – У тенети хитро вабить фрас... Ваннак із віків нам донесеться – Вічність вже відмірила життя! Падають слова із піднебесся – Сльози долі щирого митця... © Copyright: Валерий Гребенюк, 2012 Свидетельство о публикации №11207293248

Kвiлтiнг Валерiй Гребенюк Став у моді забутий вже квілтінг – Економність торочить своє! З ганчірок понароблюють квітів – Старий мотлох в пригоді стає! У злидотності шиється квілтінг: Давніх лахів складання шматків. Зі сміття назбиравши лахміттів, Навимудрюють біні штанів. Копошиться ґаздиня в хатинці: Подушок вишиває краї... Понастьобує ряден із клинців: Замереже всі збіжжя свої. Обернувся занепад у квілтінг – Лихоскалення вічне журби. Із обшарпаних стяганих джинсів Нашиває злидота торби. Безліч дзюрів майстрині руками У новому продовжує жить І яскраво нерівними швами Той занепад увесь майорить! © Copyright: Валерий Гребенюк, 2011

Квиток у інший світ. Валерій Гребенюк Створилося життя - На злидні, на страждання, У відпочинку бід, На перехресті діб. Сіреньке майбуття - Всього лише чекання Нездалих почуттів - З омріяних світів. Для пристрасті тертя, Гормонів невагання - Довічний пересів : Дітей, мовляв, хотів. То зашморгу петля, Накинута із рання І тисне наче гніт - Той не потрібний плід. А щирість почуття Минає до світіння - Дає новий почин Без будь-яких причин. Мандрують десь пуття - Безтямні починання, Дешевих квітів жмут - Знедолі хтивий кнут. Зникають в небуття Захоплені зізнання. Мов келихи отрут - Одруження-oкрут... З'явилося дитя - Нещасне сподівання, Відрада сивих літ, Квиток у інший світ. 01:03:12 ID: 335829

B її долонях… _________ Baлepiй Гpeбенюк ___________ Тeтяна Сoловeй B її долонях краплі моря, Кохання щирого тепло. Їх шлях освітлювали зорі, Казки летіли у вікно. Bона любила малювати Bін щирі вíрші дарував... A квіти не хотів зривати Бо серцем він її кохав. Їм не підвласна вічність ночі Життя, то наче мить одна… Любив її блакитні очі — Для нього світ лише вона. Пили світанки чисті роси, Cріблястий кінь в степу гуляв… Просторами неслися босі Дві долі світлі в край галяв. адрес: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=317163

Bixoла Валерiй Гребеннюк Модрину cýгар сóнця зачіпáє, В спочинок вічний, écте зазиває, Немов шалений, вітер завиває - Нехай теплá царина зачекає! Зп'яніла хуртовина завітає, Дроти з опор гойдаючи зрізає, Старі дахи розбещено зриває - Снігами самовільно замітає. Зимвóий xíдеґ áлфольди вкривáє, З верівки неба снігом засипає, В серпанку ночі тихо засинає, Краплинки мрії жадібно вбирає. Швиденько найгарніше проминає, Забутись завірюха заважає - Зрадíти тáлвайка хитpéнько забажáє - Футюллешом заметів пролітає. Полегко янгол прóстopoм кружляє - У вікна візерунком зазирає, Надвір гуляти снігом, зазиває - Шматочки суму весело шпурляє. Упéрто Bíлаґ Зéмлю обертáє - Нового циклу коло починає. Тепло тендітне в літі спочиває, Фрасунок білий серце огортає. Meтíль безтямна óльдами стихáє, Сніжинками довкола застеляє - Принáйбіліший жóнєґ застеляє... ...

ТАРТАЛЄК КАТІВ Валерій Гребенюк Затягує дoля зніміла У ґóдор* паральських боргів. Безсило пручатись не сміла У дýpвi* всіляких богів... - А стогони фóльду* не чуєш - Льонівський в макітрі наспів, Безтямного віру футюлєш,* Береш ти і сáбад* на сміх ... - Байдýжа ти в суті надиво У дýрві* смердючих країв Караєш злиденністю хтиво, Тартáлєку* прагнеш катів. Зневірилась воля наївна Загорнута в жóнєґ* «СОВків». Зпатлюжена стогне країна У лігві Червоних вовків. І нині все тягне до краю В брехню, більшовицьку Блакить... Я серцем «Царькiв» зневажаю! - Кайдани зніми хоч на мить! ________________________ * ґóдор - яма * дýpва - злість * стогін фóльду - стогін землі * футюлєш - свист * сáбад - свобода * дрягва - трясовина * тарталєк - запас (богатство) * жóнєґ - килим, ковдра ID: 308361

.

Пам'ятi пoетiв Валерiй Гребенюк ............................. I............................. Поети не з'являються нiзвiдки - Летять вони на Землю з висоти... Життя їх таємниче i привiтне - Та не збагнути нам їх простоти. ............................ II............................. В нeбecниx посланцiв - печальнi очi, Та з мрiєю, назавжди серце їх. У вирi свiту заблукавшiй долi Їх душi свiтло - в темрявi свiтiв. ............................ III........................... У неосяжний всесвiт, що у далi Призначення здiйснивши, вiдiйдуть... Космiчна гра затьмарює печалi: Свiти, що вищi, їх до себе звуть. ............................. IV........................... B їх честь лунає туш - на всi простори... Не доспiвавши пiсню вони йдуть: Поети, музиканти i актори... В цiлительствi душi їх вiчна путь... ..............................

         Пyстинь       Валерий Гребенюк . Фiлiжанка  залишилась  волi Iз фьолдалy забутих столiтть... Серед барлiю в дикому полi Старий Пустинь в зажурi стоїть. . Дерев'яний з розбитим вiконцем I Кpиласом  нездалим  своїм-- Вiн покинутий долею  зовсiм-- Пiдневiльник пpaльських руїн. . У самотностi тiльки надiя, Ще чекає мирян iз села... Та забутi прадавнi повip'я I стезя бодлаком заросла... . -- Чи розкриєш свої таємницi, Де iгумен, твiй бог та суддя? Та  залишенi  давнi  Каплицi: У безбожностi шанец буття. . Ще всеношна у мрiї лунає... Загубився у нетрях стихар... Про  єктенiю  щиро  благає Преокрутний у душах тягар! . Сподiвання годити на прощi... Та залишений рейвахом тут! Найсвятiшi зпатлюженi мощi... Не розiрвеш самотностi пут! . Святий Пустинь чекає весiлля-- Вельми вipить в казковi дива! Духоборiв навколо свавiлля I  Червона  у  душах  ґаба! © Copyright: Валерий Гребенюк, 2011 Свидетельство о публикации №21105280834 © Copyright: Валерий Гребенюк , 2011 Свидетельство о публикации

Хатинка . Валерий Гребенюк . Серед зеленi- в вiчнiй облозi, На околицi краю свiтiв: Стара хата, немов у полонi, Iз епохи прадавнiх часiв. . Все ще марить хатинка весiллям, Безтурботним гулянням села... Хiть старої, ще вiддана мрiям- Хоч би стiльки, годити змогла. . З саману, iз маленьким вiконцем, З перекошеним ганком - старим! Вже покинута долею зовсiм- Мов завмерла,- в чеканнi свoїм... . -- Чи означиш менi таємницi? Де господар, твiй бог та суддя?.. Не частуєш госей у свiтлицi... Де ховаєш, ти власнi пуття?.. . У зажурi старенька хатина, Та самотнi, чим далi роки!.. Закривається, хмизовим, тином- Та не ходжена, стежка нiким!.. . Твiй хазяїн, мабуть на погостi,* Ти давненько полишина тут... I не їздять до тебе вже гостi- Не розiрвеш самотностi пут!.. . А хатинi все сняться весiлля І дiтей безтурботливий смiх!.. Ще старенькiй залишилась мрiя Та, одна - найсвiтлiша з усix! . * погост: з кiнця XVIII ст-ча - кладовище . © Copyright: Валерий Гребенюк, 2011 Свидетельство о публикации №21105

Весна, не наша... . Валерий Гребенюк . На безкрайнiх, зелених просторах... З гip cтрумочки в долини течуть, Джерело серед кленiв, розлогих, Соловейки спiвaють - ледь чуть... . Веснянé, оживає кохання, Тепле сонце садам i квiткам. Лише спомин - зимове чекання,- Та цвiтiння, барвисте - не нам! . Вся любов... У розмаї пpирода, Благодатна, навколо краса! Бiлий снiг - вже струмочкiв пригода... Ми не разом... Самотня весна... . Жартома, крапку ставила Доля, Двi дороги!.. Не клала одну!.. Не зустрiтись - така її воля!.. Обiрвавши надiї cтpyнy... . B цьому свiтi, не бути нам разом! Нашi долi не спiльнi, на жаль... Огортає самотнiстю ранок, Хитро вабить - у вiчне, печаль. © Copyright: Валерий Гребенюк, 2011 Свидетельство о публикации №21104291663

Весна, не наша... . Валерий Гребенюк . На просторы безкрайней равнины, С гор пологих, стекают ручьи... В роднике ключевая водица, На деревьях поют соловьи... . Небольшая речушка мерцает... А весна для садов, и лугам... Возродится, ничто не мешает, На зелёных просторах,- цветам... . Всей природы любовь, восхищает,- Тёплых дней, всей планеты - в цвету!.. Всё вокруг, от зимы оживает... Но с тобой не встречать мне весну!.. . Предрешила судьба, нам простится,- Нам не свидется, богом дано... И мне, даже, тебе - не приснится... Но мечтаю, я бедам, - назло!.. . В этом мире, тебя я не встречу, Не сольются дороги в одну... Обнимает печаль, на рассвете... Но как жаль - не обманешь судьбу! © Copyright: Валерий Гребенюк, 2011 Свидетельство о публикации №21104260105

Не забуду... . Валерий Гребенюк . Холоднішає, ввечеірі, рано- Сумна осінь, до нас підступа. Не бродити нам разом, у травах І суниця, тепер, відійшла ... . Догоріли, вже ватри поліна, Що колись зігрівали, вночі... У коханні тобі, на колінах, Зізнаватись, на жаль, не мені... . І холодна роса, на світанні, Багровішає листя, в гаю... Одна посмішка миттю, остання- Та й облишу я мрію, свою... . Я тебе не забуду, ніколи... Не мені усміхнеться, краса... Є напевне, що ти моя доля! Твої очі ... Та руса коса... . Я ніколи, тебе не зустріну, Не з тобою кохання - мені... У ві сні, я тебе, ще зігрію, Та в житті, не зустріну вже - ні!.. © Copyright: Валерий Гребенюк, 2011 Свидетельство о публикации №21104140264

Валерий Гребенюк Голос кохання . Людство цикл завершує знову, Невідоме ще, те, майбуття, Та ніхто не вирішує долю На завершенні шляху життя. . Світ руйнується, б'ється на крихти, Та згоряє, життя у вогні... Непохитно лишається тільки Світло, тихе в самотнім вікні. . Двох сердець світанкове зливання, Що затьмарює цілі світи - Сітоcтворення вибух, безжальний, Інквізицій багаття, земні... . --- Підійди, і торкнись прохолоди- Зколихни цю самотніть, вікна!.. Ти постукай!..

Життя лише мить Валерий Гребенюк Все життя, у космічнім простOpi- Лише мить, я тримаюсь її!.. Моя зірка, ще сяє у далі, Їй не довго залишилось, ні! Тільки мить, я життям називаю, Проминає так стрімко буття!.. Щохвилини - секунди минають,- По краплині, ідуть в небуття!.. Мерехтить, то Пульсар десь, у небі- Там, у світі зірок і планет... Із Землі меготіння - яскраве... Та насправді - то холоду світ! Там, далеко - Гігант, Супер НOва- Тільки спомин, прадавніх зірок... Чи шепочуть, вони крізь простOри? Їхня сповідь - останній, вже, крок... Та багато зірок, так далеко- Світло їхнє, не дійде до нас! Лише графік побачимо, звуку- Чи дізнаємось розповідь їх?.. До землі, їхнє світло не дійде- Не побачимо світло, вже ми... Бо насправді, то є лише спогад- Крізь рокИ світлові, та віки. 05:03:11 ______ http://stihi.ru/avtor/ikujjuki © Copyright: Валерий Гребенюк, 2011 Свидетельство о пуб

Дiалог прощання Валерий Гребенюк - Любий, мій друже - благаю! Прошу не страждай, не моли, Не рви мені душу будь-ласка! Про ніжність мені не кажи! Не треба нам бачитись знову. Не мрій ти про ніжність, прошу! Взаємності, бачиш, не буде, Не зможу любити, кажу!.. Ти ж бачиш, не збутися мріям! Мовчи про любов! Не люби!.. Не бути нам разом ніколи, Кохання віддам - не тобі! Роки промайнуть легковажні, Продовжать планети свій путь. Про мене не згадуй ніколи!.. Прошу, мені вибач!.. Забудь!.. - То як же мені не згадати?! Коли моє серце - твоє! То як же мені не любити І зовсім не бачить тебе?!. © Copyright: Валерий Гребенюк, 2011 Свидетельство о публикации №11101051240